21 листопада 2019 р.

Чи знаєте ви? Вольтер і Україна.

21 листопада народився Марі Франсуа Аруе, відомий під псевдонімом Вольтер — один з найбільших французьких філософів-просвітників XVIII століття: поет, прозаїк, сатирик, трагік, історик, публіцист, А ще він відомий своєю дотепністю,  а також пропагандою свободи віросповідання, свободи слова і відокремлення церкви від держави. У своїх працях неодноразово звертався до українського історичного досвіду. Так, його "Історія Карла ХII, короля шведського" (1731) містить розділ про Україну : "Україна завжди прагнула свободи, але, оточена Москвою, Туреччиною і Польщею, все була примушена шукати собі протектора в одній з цих держав”. Вольтер наголошує, що українці (саме такий термін вживав сам Вольтер, ставши одним з піонерів у його використанні), звиклі до вільного життя, живуть у рівності, свою владу обирають самі, а за найменшої незгоди з легкістю вбивають обраних ними правителів.  Вольтеру імпонує те, що в Україні не народ залежить від влади, а влада покірна народу з остраху перед розправою. В той же час не варто думати, що Вольтер ідеалізує волелюбне населення «країни козаків» і прагне перенести подібний лад до Європи. Навпроти, ставлення французького мислителя до подібного варварства чітко негативне, а наведені ним факти є лише застереженням про те, що подібне може мати місце і в цивілізованих державах заходу. Українські козаки у Вольтера мають всі риси екзотичних східних дикунів. Враховуючи негативне ставлення останнього до війни та насильства, він не міг позитивно оцінювати цих природжених головорізів, «бандитів», які аж ніяк не були носіями добра та світла. Називаючи запорожців «найбільш чудернацьким народом, який коли-небудь існував на землі», він порівнює їх з флібустьєрами і вважає, що головним сенсом їхнього життя є грабежі та розбій. "Вони нічого не бояться, і живуть вільними, – пише історик. – Вони б’ються до смерті навіть за найдрібнішу здобич з такою ж відвагою, що й Карл ХІІ, розпоряджаючись коронами". Ця книга витримала понад 100 вид. різними мовами і справила великий вплив на формування концепції української історії в європейській історіографії доби Просвітництва. Події в Україні відображено також в його 2-томній "Історії Росії за Петра Великого" (1759–63). Досліджуючи україно-шведські відносини, Гетьманьщину й  діяльність Iвана Мазепи, Вольтер   використав матеріали, надані йому за посередництвом Пилипа Орлика. Від Вольтера пішла традиція зображувати Мазепу як сильну історичну постать і колоритну особистість. З Вольтером листувався останній гетьман України К.Розумовський. З іменем вченого пов'язане поширення в Україні другої половини 18, початку  19 ст. "вольтер'янства" – вільнодумства й критики тиранії та клерикалізму, що знайшло відображення в діяльності Я.Козельського,  І.Котляревськогота ін.