14 листопада 2019 р.

Поетичні рядки.

Чому, сказати, й сам не знаю,
Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краю
                                                             Одним одна біля воріт.                                                                   На вечоровім виднокрузі,
Де обрій землю обніма,
Нема кінця їй в темнім лузі,
                                                             Та й повороту теж нема.                                                                 Кудись пішла, не повертає,
Хоч біля серця стеле цвіт,
Ота стежина в нашім краю
                                                              Одним одна біля воріт.                                                                  Дощами мита-перемита,
Дощами знесена у даль,
Між круглих соняхів із літа
Мій ревний біль і ревний жаль.
Андрій МАЛИШКО