Сьогодні виповнюється 113 років з дня смерті Марко Вовчок (справжнє прізвище – Вілінська Марія Олександрівна; 1833-1907), відомої української письменниці. До літературного доробку Марка Вовчка і до неї як особистості досить трепетно ставився Тарас Шевченко. Поет присвячував Марку Вовчку вірші, а також висловлювався і в тому дусі, що «…якщо порівняти Жорж Санд і нашого Марка Вовчка, то я рішуче віддаю перевагу нашому автору». Коли ж Іван Тургенєв, маючи намір вивчати українську мову, звернувся до Шевченка, аби той порекомендував якогось із авторів, той без жодних вагань відповів: «Марка Вовчка! Він один знає нашу мову». Пантелеймон Куліш, прочитавши рукопис «Народних оповідань», писав Шевченку, який повертався із заслання: «Московка преобразилась в українку, да такі повісті вдрала, що хоч би й тобі, мій друже, то прийшлось би в міру». Марко Вовчок прославила українську літературу на весь світ, ставши одним з найавторитетніших письменників всієї Європи, оскільки її твори ще за життя були перекладені на багато європейських мов (чеська, болгарська, сербська, польська, словенська, італійська, французька, німецька, англійська та ін.) і отримали величезну популярність. Сьогодні багато хто з жалем констатує той факт, що, "сучасній українській літературі гостро не вистачає свого нового Марко Вовчка", який міг би так легко і вільно піднімати і розкривати злободенні проблеми, підказуючи шляхи їх вирішення, вселяючи в людей надію, доброту і віру у власні сили навіть у найважчі часи.
