18 серпня 2020 р.

Олександр Кониський.

Сьогодні виповнюється 184 роки від дня народження Олександра Кониського (1836–1900), українського письменника, публіциста, педагога, громадсько-культурного діяча, автора духовного гімну українців «Молитва за Україну» (“Боже великий, єдиний, нам Україну храни”). Член полтавської і київської громад, один з організаторів недільних та вечірніх шкіл, громадських бібліотек, Товариства по розповсюдженню письменності. Літературну діяльність почав 1858 року. Виступав у періодичних виданнях з літературно-критичними статтями і театральними рецензіями, популярними нарисами з історії України і загальноєвропейського демократичного руху, на етнографічні теми. Художні твори публікував у журналах і альманахах. У поезіях, повістях, драмах, оповіданнях відстоював українську національну ідею. Автор популярних поезій: «Я не боюсь тюрми і ката», «На похорони Т. Шевченка», інші, які, втім, стримано оцінюються критиками. Більшість віршів О. Кониського увійшла до збірки “Порвані струни”. В оповіданнях Кониський порушує проблему соціального й національного гноблення України в складі Російської імперії. А ще Кониський — автор першої ґрунтовної біографії поета Шевченка (у 2 томах), яка не втратила свого значення і нині: «Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя». Створення гімну "Молитва за Україну", покладеного на музику Миколою Лисенком, також припадає на період його плідної праці над дослідженням життя та творчості Т. Шевченка. Олександр Кониський належить до того типу письменників , які не претендуючи на перші місця на "п'єдесталі" літератури  зробили для неї наполегливою буденною працею більше, аніж хто інший. Чи не найточніше життєву позицію Кониського характеризує його-таки вірш:
Покинь високії слова.
Возьмись за просте діло:
У нас робітників нема,
А ватажки нам надоїли.
Кониський і був тим робітником на ниві українського письменства та громадського життя, без якого важко уявити другу половину ХІХ століття.