7 жовтня 2020 р.

Поетичні рядки.

 

Догорає, попеліє дивне щастя...
Зажурився день — замріяний і млистий, 
А думки мої, натхнені та квітчасті,
Опадають вереснeвим, жовтим листям... 
Ось пішов собі звичайний подорожній.
Більш нічого. Навіть плакати не смію. 
Тільки в душу безборонну і порожню 
Сум летить непереможним, чорним змієм. 
Прийдуть люди — не чужі, не випадкові,—
Буду жити і сміятися, як досі, 
Хоч життя мого весняну, світлу повінь
Надпилa — у перший раз — холодна осінь.
Олена ТЕЛІГА.