8 жовтня 2020 р.

Поетичні рядки.

Нас не було у тім Парижі,
І в тому Римі не було...
Ми напивались сеї тиші, 
Налитої в богемське скло. 
На полотні сумної нитки, 
У днів означений багет
Ти появлялася нізвідки
В давно придуманий сюжет, 
Жіноча мудрість у прологах
Передчувати епілог... 
Ну що там в тебе у вилогах
Сховав необережний Бог? 
Й нікому не признався досі, 
Увівши в храм Несуєти, 
Що ти лиш осінь... Просто осінь... 
Вірніше, осінь - то є ти? 
Переминаюсь... Ще би...Що би. 
Чи не привиділось? Невже? 
Тут золото такої проби, 
Як біла заздрість Фаберже... 
І ця сієста і фієста
Тобі так личить восени,
І ця роздягненість до решти, 
Як у прийдешньої весни...
Богдан ТОМЕНЧУК