20 жовтня 2020 р.

Поетичні рядки.

Садами вітер тихо проліта і

скрізь розносить запізнілі жалі...

Пора прощання, осінь золота,

я так люблю тебе в твоїй печалі!

Ні спека дня, ні бурі, ні морози -

ніщо не вб'є любов мою живу!

Ти - як жоржина, що багряні сльози

в розмові з вітром ронить у траву.

Люблю світань твоїх холодні роси,

стрічки зорі, садів твоїх блакить.

Ти - як любов моя золотокоса,

що біля мене з квітами стоїть.

Володимир СОСЮРА.