22 жовтня виповнюється 150 років від дня народження знаменитого російського письменника і поета, володаря Нобелівської премії з літератури, почесного академіка Санк - Петербургської Академії наук Івана Олексійовича Буніна. Його називають ювеліром слів, прозаїком-живописцем, генієм російської літератури і яскравим представником Срібного Віку. Іван Бунін провів багато років життя в еміграції і вважається останнім російським класиком, що відобразив Росію кінця XIX - початку XX століття. Всі його кращі твори були написані в еміграції: “Митина любовь” (1924), “Солнечный удар” (1925), “Дело корнета Елагина” (1925), “Жизнь Арсеньева” (1927—1929, 1933), а також цикл оповідань “Тёмные аллеи” (1938-1940). На відміну від М. Горького, О. Купріна, А.Н. Толстого, Іван Олексійович не повернувся в Росію. Він не приїжджав на батьківщину ніколи, навіть туристом. Помер Бунін уві сні, в ніч на 8 листопада 1953 року в Парижі. Похований на кладовищі у Франції Сент-Женев'єв-де-Буа.
